Весна поступово підходить до свого логічного завершення, всіх тягне подалі від розпеченого бетону у прохолодні ліси та безкраї духмяні степи. А мене тягне на ностальгію. «Когда мы были молоды, мы все носили бороды…» – співав гребінь хвилі російського року пан Борис Гребенщиков. Коли ми були молодими, то тягли до рота усіляку гидоту.
Tag Archive > дитинство
Моє рідне місто
Коли хтось в Україні береться з сяйвом в очах захоплено писати про рідне місто, то це зазвичай Львів або Київ. Я ж з усією відповідальністю узяв на себе нелегку участь повідати світові про мій Донецьк. Чому нелегку, бо хоч вбийте, але я не зустрічав жодного відгуку, що змусив би мене захотіти сюди приїхати, був би [...]
Дещо про їжаків і погоду
Двоюрідна сестра чоловіка моєї безпосередньої сестри дуже захоплюється їжачками. Вона їх колекціонує переважно в штучному вигляді, має більше сотні плюшевих, пластикових, гумових, скляних та інших матеріальних втілень цієї тваринки. Не знаю точно, що спонукало її до такої відчайдушної завзятості, але, гадаю, серед передових факторів був один мультфільм, який ми, щоб ніхто не здогадався, назвемо «Ёжик [...]
Журнали з дитинства
Колись, в прадавні часи, коли жовтий та синій були червоним, а молоко трикутним, коли світле майбутнє було так близько, що навіть кілька разів вдалося пройти повз нього, коли масло мазали на ковбасу, бо не було хліба, відбувалося моє дитинство. Ви не повірите, але Інтернету тоді теж не було. Уся інформація зберігалася і переносилася на примітивних [...]
Радянська анімація (частина 2)
Короткий зміст попередньої частини можна оглянути тут. А зупинився я на дивацтвах дорослих, які вони прагнули донести дітям, під обгорткою мультфільмів. Був, наприклад, паперовий мультфільм про клоуна, що вдень усіляко розважав циркову публіку, а ввечері, на відміну від свого білого колеги з пісеньки «Агати Крісті», не різав власних глядачів, а вийшовши на середину арени, занурювався [...]
Радянська анімація (частина 1)
Що таке анімація в ранньому дитинстві я не знав. В ранньому дитинстві я взагалі був ще тим невігласом. Від сторонніх я тоді звик чути слово «мультики» і від того слова рефлекторно, як в собачок, мавпочок та пацючків Павлова, в мене починалося виділення слини та з’являлося щастя на обличчі.
Про те ТеБе
Про те телебачення я не можу сказати добре і багато, бо і сам не надто багато пам’ятаю. Воно жило паралельно десь всередині і зомбувало в мені щось, однак я особливо не заперечував, бо і не міг уявити свого дитинства без його лагідного мерехтливого впливу. Спочатку я ставав радянським патріотом (патріотом нації, якої ніколи не існувало), [...]
