Хочеш зрозуміти культуру іншої держави – одружися на іноземці, бажаєш відчути близькість до свого народу – опинися за кордоном, а хочеш зрозуміти, що пхають у свідомість людей з іншої країни – подивися кіно її виробництва.
Ну це я так, красивих слів вигадав… хоча, якщо придивитися, то гадаю, ніхто не сперечатиметься, що у Радянському Союзі протягом багатьох років в фільмах пропагандувався здоровий алкоголізм. Головними героями були Женя, який наклюкався так, що переплутав Ленінград з Москвою, Афоня, який пив, жив не тужив, а щойно почав про життя замислюватися, то втратив усмішку, а ще Жора, він же Гоша, він же Гога – народний улюблинець з брудними черевиками, який вживав горілку склянками на пустий шлунок. Герой має пити, бо в такій країні та з таким життям, навіть герой не здатен вижити тверезим.
У американців фішка значно тонкіша і розкусив я її лише нещодавно. Це повальна пропаганда фастфудів і швидкої їжі. Згадайте, в скількох романтичних картинах герой-коханець запрошує героїню до вишуканого ресторану, вони там щось намагаються їсти, але їм не йде, не лізе, не смакують слимаки або герої плутаються у кількості зубчиків викладених у два ряди виделочок. І ось тоді вони тікають до найближчої забігайлівки, макдональдсу, фастфуду, де їм одразу стає весело, затишно, як вдома, тільки краще.
Або інший майже класичний кадр з USA-кіно. Якийсь прибулець/вегетаріанець/пещерна людина/іноземець харчується собі спокійно батарейками/листячком/голубами та котиками, яких вполює/ народною кухнею. Однак внаслідок обставин непереборної сили, що називаються сюжетом, цей нещасний опиняється під опікою громадянина Америки. Той з подивом дивиться, на неамериканське харчування, і протягує руку з рятівним хот-догом/ гамбургером/ картоплею-фрі/ колою. Одразу виявляється, що смачніше, за вищезазначену їжу нічого не існує, при цьому жодного рядка, що подібне харчування може бути шкідливим для здоров’я. Я знаю, що це схоже на ідіотизм, писати на харчах “Надмірне вживання їжі призводить до ожіріння”. Але з іншого боку на горілці попереджають, про можливість звикання і залежності від алкоголю. Хіба від їжі не можна стати залежним?
10/01/2010 at 19:25 Permalink
Извините, а можно пример американских фильмов с означенным сюжетом? :)
11/01/2010 at 08:01 Permalink
Цікаво, а що формує сучасне українське кіно? Щось історично-патріотично-жалісне? (Санін, Ільєнко). Чи прищеплює смак до артхаусного кіно? (Муратова)
13/01/2010 at 09:30 Permalink
Передивлятися усі фільми останніх років в пошуках відповідних сюжетних ліній я не став, але з того, що зараз згадаю – це "Моя мачеха іншопланетянка" (My Stepmother Is an Alien), в "П'ятому елементі" Міла Йовович запихується куркою, отриманої з пігулки в мікрохвильовці, і нещодавно бачив фільм "Казки на ніч" (Bedtime Stories), де добрий дядечко годує власних племінників у відсутності їх матері-вегетаріанки "нормальною їжею".
13/01/2010 at 09:35 Permalink
Щодо того, що формує сучасне укр. кіно я не знаю, бо кіно майже не має. Прикро, але факт. Відповідно і ідеї якоїсь загальної, формуючої в цьому кіно бракує.
А патріотично-жалісне нам справді близьке, де наших б'ють.
14/01/2010 at 11:18 Permalink
А ще ми залежні від кисню.
05/04/2010 at 07:46 Permalink
Блин.. мне стало стыдно.. я много своих постов увидел в примерах..(( я спамер, да? убейте меня сразу чтоль, чтоб не мучался.. ппкс, пмс, имхо, однако, соболезнуваю..((
21/04/2010 at 05:07 Permalink
в таком случае вообще коменты нафиг отключить если посты удаляются и тогда блог будет только одному автору интересен так как мнение других о своих опусах он никогда так и не узнает