В ніч перед Різдвом подумалося написати про дуже корисну у господарстві річ, яку легко зібрати самому при наявності відповідних компонентів.
Так трапилося, що несподівано для себе я опинився у складі дільничної виборчої комісії скромної дільниці на 3000 виборців у місті Донецьк в якості члена комісії. Жодного посвідчення ще не маю (обіцяли бейджики роздати), але в поважній газеті міського значення моє ім’я вписалося дрібненькими літерами поруч з іменами інших шанованих людей, рекламними оголошеннями і номерами сторінок, від чого я досі перебуваю в захопленні.Існує поширена думка, що члени виборчих комісій окрім фальсифікацій нічим іншим не займаються, тим більше на Донеччині.
Ті хто поширює цю думку, мабуть, не дуже розуміють, що перед тим, як фальсифікацію організувати, треба попередньо до самих виборів підготуватися. До того ж, здається мені, фальсифікатори отримують більше, ніж 200 гривень, які припадають на душу члена комісії за усю виборчу компанію.
Плакат в мене на стінці
В чому ж полягає підготовка до виборів? Я законів не читав, бо там одні цифри та пункти, розповім, як це бачу я. Сформувалася комісія – когось запхнули від партій та кандидатів (наприклад, комуністи усюди сують своїх перевірених), якихось узяли з числа співробітників підприємств та організацій, на території яких відбуваються вибори, інших добирають серед знайомих, усе просто. Далі поданий список проглядається на горі, когось викидають, когось переводять на іншу дільницю і отриману мішанину повертають назад. Голову дільничної комісії обирає комп’ютер цілком випадково з членів цієї комісії. Наприклад, на нашій дільниці комп’ютер обрав 20-річну дівчину без жодного досвіду роботи на виборах. Щоб вибори не накрилися, її замінили на колишню голову (на виборах задіяно більше жінок, мабуть почерк в них зрозуміліший).
Далі проводяться збори, формується графік чергувань на дільниці. Черговий має відповідати на дзвінки, приймати відвідувачів, наприклад, якщо хтось хоче з’ясувати власну присутність у списках, а також робити багато цікавої роботи. До цікавої роботи можна віднести заповнення та рознесення запрошень на вибори. Ви мали вже такі отримати. Виняткова забавка: шість чоловік заповнюють запрошення на три тисячі людей, а ще троє бігають по морозу і розкидають ті запрошення у поштові скриньки чи пхають у двері, кому з поштовими скриньками не поталанило. Уявили розмах вечірки?
За законодавством запрошення розносяться два рази – до 1-го та до 9-го січня. Але я ж хотів про скриньки…
Сьогодні випало мені щастя збирати скриньки до президентських виборів 2010: чотири великих і три маленьких для голосування вдома (кількість великих залежить від розміру дільниці, а маленьких має бути три, щоб коли раптом розіб’ються дві, третя лишилася цілою і дожила до завершення голосування). Ви не повірите, але вони нічим не відрізнятимуться від скриньок, що приймали участь у парламентських перегонах 2007, ті самі скриньки, тільки гасла змінилися.
Отже, я відкрив коробку з написом «Велика виборча скринька» (завжди думав, що велика скринька називається скринею) і тут почалося рукоділля і рукоприкладство. Мені до того доводилося збирати криві меблі, з першого погляду на які ніколи не скажеш, що ж отримаєш на виході. Виборча скринька – це те саме, але без інструкції. Чотири стінки з ортскла, кришка, дно, рамка, штирки, гвинти. Інструкцію я все ж знайшов, вона містилася в коробці з другою скринькою, після того, як зібрав першу. Однак інструкція здатна більш заплутати, ніж допомогти.
Порядок збору наступний – беремо дно і вкручуємо в нього металеві штирі – чотири штучки у кожен куток. Штирі мають з двох кінців нарізку і з одного кінця гвинт-баранчик (термінологію я не запам’ятав, тому вигадую власну). Тут головне не помилитися, інакше доведеться все переробляти, а це приблизно 7-хвилинна процедура. Значить штир вкручується у ніжку тим кінцем де в нього гвинт по самий баранець. Інструкція з цього приводу має власну думку, але якщо у вас вийде зібрати скриньку в інший спосіб – з мене пиво. Ніжки періодично відпадають, тому вкручувати у вертикальному положення виходить не завжди. Як вкрутите, отримаєте те, що бачите на фото.
Далі все просто, вставляєте передню і задню стінку, між ними дві бокові ручками назовні.
Рекс-пекс-фекс. Маємо те, що маємо і рамку згори. Вдягаємо кришку, закручуємо. Насолоджуємося ще однією непотрібною річчю в домі. В оригіналі все це діло має ще пломбуватися і опечатуватися. Я у комплекті скриньок підмутив собі сувенірчик з минулих виборів, хоч не даром на дільницю сходив :)
Гадаю, наведена інформація буде корисною для тих, хто вирішив придбати виборчу скриньку для себе або для своєї дитини у кіосках «Союздруку».
07/01/2010 at 10:03 Permalink
Прочитала я твій пост і пригадався мені мій перший і, думаю, останній раз роботи на виборчій дільниці, у горезвісному 2004 році. Як потрапила не пригадую, але вражень лишилося на все життя. І не тільки зі скриньками.
10/01/2010 at 19:22 Permalink
Клас :) Дуже прикольний допис!
..мені теж нагадав досвід роботи на виборчій дільниці :)