Коментарі до Школа довкола

Від: Наталя

Наталя — Tue, 17 Nov 2009 20:13:29 +0000

На даний час сама практикую викладання. Починаю розуміти викладачів :) Важко викладати людям які живуть стереотипами типу "ти мене маєш навчити" . Маю тільки вмерти, більше нікому і нічого не маю. І діалог на кшталт "-Що Ви робите?,-Не знаю. – А шо хотіли зробити?- ну та Ви нам скажіть шо робити, ми зробимо" мене просто повергають у шок. Це ж не мавпочки яких треба натренувати. Зараз дякую небесам у мене група просто нулячих але здібних студентів,які сприймають на льоту. Реально коли вже бачу що їм від теорії стає нудно починаю щось імпровізувати, якісь жартики жартувати, гратися з ними в ігри (всім за 30 і більше, а мені 23) вони оживають на очах. Я не знаю методів викладання, в мене проблеми з нормальним висловлюванням думок,але практику я знаю і батьки наділили почуттям гумору на цьому і виїжджаю. *НЕ знаю наскільки з мене хороший вчитель, але і хорошим учнем бути теж неабиякий дар*

Від: Наталя

Наталя — Tue, 17 Nov 2009 20:12:29 +0000

А мені батьки допомагали з поясненням матеріалу десь до 5-го класу, потім щось у них бажання не було. Зате мама залюбки за мене вишивала на трудове навчання,а тато розмальовував контурні карти (дурне заняття,в мене не було на таке часу,я навчалась у музичній). Батьки в мене на рахунок навчання були дуже ліберальні. Допомога яку вони могли дати завжди чекала на мене. Історію аж у 10-му класі почав викладати просто класний дядько і ось результат: на випускних іспитах здала найкраще. Від цих уроків я була в захваті. Він просив шумних учнів іти геть з уроку і не заважати йому і обіцяв не ставити н/б,але просто з поваги до нього як дійсно хорошого вчителя і мужика ніхто не йшов. Всі потрохи затикались. Це найкращий спогад пов"язаний з історією, яку він пояснював на пальцях і на прикладі звичайних людських стосунків. Ше була класна біологічка. Пояснювала безподобно,але баба була трохи противна і поставила мені три, але я всерівно пішла би вчити біологію зараз до неї

Від: Bogdan

Bogdan — Mon, 09 Nov 2009 16:05:36 +0000

Вибачте, що звертаємось до Вас через форму коментування…

В Уанеті появився новий цікавий ресурс за допомогою якого можна ефективно шукати інформацію
та рекламувати свій ресурс, сайт або блог.
Топ 4 активних користувачів отримають можливість
БЕСПЛАТНО РОЗМІСТИТИ РЕКЛАМУ свого ресурсу на період 1 тижня кожен

Будемо вдячні Вам за підтримку цього проекту!
Розпочато тестування, запрошуємо Вас прийняти в ньому участь.
http://www.Vidpovidi.com

Від: zymova

zymova — Sat, 31 Oct 2009 15:40:01 +0000

8. щодо предметів. звичайно багато що залежить від викладання. але від особистого ставлення теж. історія — ну вибачте. сама мала всі роки її вивчення в школі проблеми з причини особливості викладачки. але любила. мова — ну не знаю. якщо дитина не знає різницю між підметом та присудком. а навчити іноземної мови, якщо дитина не розуміє де іменник, а де дієслово взагалі не реально. в мене був шок, коли 6-класники цього не знали. математика — ну я її з малечку любила, то навіть вчителька (ще й класна керівничка), яка собі вирішила, що я її не знаю не відбила бажання, і тіки робила великі очі, коли я в старших класах в іншої отримувала одні відмінно. тому одна справа оцінки, а інша результат, себто наявність знань.
п.с. мені ніколи не допомагали батьки. їм було достатньо мене виховати ще ДО школи.

Від: zymova

zymova — Sat, 31 Oct 2009 15:33:38 +0000

5. нормальний вчитель поважає учнів. я зі своїми на Ви, хоча це їх і дивує. я їх привчила, що це ознака моєї поваги, так само вони мають поважати мене.
6. на налагодження контакту мені потрібен максимум місяць (залежить від ситуації). але якщо дитина безнадійна, і батьки самі питають мене що з ним зробити? вибачайте.
7. довелось працювати в двох різних школах в районах одних з найгірших в місті — діти розбещені та безконтрольні. а батьки ще й психовані. яка може бути повага, якщо дитина просто може набрехати мамі про казкові речі, за які всю адміністрацію потім затягають по різним “органам“, мовчу вже про вчителя. а дитина мобі нахабно бреше в очі ще й при цьому сидить розваливши ноги в торони, жує гумку та слухає плеєр.
про яку виховну фунуцію можна говорити, якщо навіть до директора не можна відвести без батьків. і якщо вчитель не має жодних важелів впливу окрім викликати батьків (розмова з якими ніц не змінює) …аргументи про повальну владу в дописі мене просто шокують.

Від: zymova

zymova — Sat, 31 Oct 2009 15:33:10 +0000

ого))). ну спробую поступово.
1. проблема відсутності молоді в школах лише на половину матеріальна демотивація. інші 50% це таки система освіти та усталена система роботи в учбовому закладі (саме це було причиною мого звільнення з попередньої школи і небажання повертатись в освіту). а зараз ще й надзвичайно завищена відповідальність та безправність вчителя.
2. працюю добровільно, але не з великого щастя (вдома сидіти ще гірше). в тій школі яка є в нас зараз людина а) деградує б) втрачає здоров’я в) в крайньому випадку божеволіє.
3. повірте 80-85% учнів абсолютно все вважають маячнею та бачать у вивченні цього лише перешкоду до розваг. та ж кількість є безграмотною (навіть в усному мовленні).
4. і такому ставленні винні батьки і першу чергу. вчитель в останню. у вчитель має вчити, а не виховувати. виховну функцію приписав СРСР. а її не має бути. виховна хіба лишилась на класних керівниках.

Від: bezlik

bezlik — Sat, 31 Oct 2009 13:30:17 +0000

Про дітей не буду, бо не знаю, які вони зараз, а ЗМІ якось у подібних питаннях не довіряю. Сьогоднішні випускники, з якими довелося спілкуватися значно цілеспрямованіші, ніж був я свого часу. Але не факт, що інші такі самі

Поважати слід усіх. І дорослих і дітей. Коли я вчився у колежі, то ми вчителів звали на "Ви" і вони нас так само на "Ви". Я так до цього звик, що коли прийшов до університету, тикання від викладачів здавалося мені диким.

Ще раз дякую за коментар. Приємно було його отримувати і відповідати

Від: bezlik

bezlik — Sat, 31 Oct 2009 13:28:47 +0000

Шкільні нецікаві предмети.
Наша історія – відносно цікавий предмет. Але принаймні в мене викладався він незв'язно. Історія – це нерозривна послідовність подій. У школі ж її штучно били на епохи, викладали історію України без огляду на світові події того часу, ніби країна жила сама по собі. Наприклад, чим відрізнялися особливості побиту селянина кінця 16-го століття і середини 17-го мені справді було не надто цікаво вивчати (якщо б було цікаво, то зараз би пам'ятав).
Мова – нецікава маячня. Тут я майже погоджуюся. Підкреслення підмітів-присудків, розбір слова на складові частини. Моя – зовсім необ'єктивна думка – щоб навчитися грамотно писати, треба багато писати і читати, а не теоретичними розбірками голову заморочувати. Більш-менш грамотно писати я навчився лише після школи в універі, коли багацько конспектував.
Література – якщо говорити про українську і висловлюватися стримано, то підбірка у шкільній програмі не найкраща.
Математика – враз стає нецікавою маячнею, коли в ній щось не розумієш. Що залишається робити двіїчникам, окрім як списувати, якщо на самому початку їм не пояснили азів. Коли я чогось не розумів, то зі мною сідали батьки і розбирали, поки мені не ставало ясно. Не всім так щастить з батьками.
Іноземну мову без практичного застосування і спілкування з носієм майже неможливо вивчити (лише моя особиста думка)

Від: bezlik

bezlik — Sat, 31 Oct 2009 13:28:15 +0000

Хоча в будь-якій професії є ті, хто потрапив в неї випадково, причому зазвичай таких більшість, просто вчителі ніби-то формують майбутнє покоління. Вчителів я лише трішки посварив, а більше все ж громіздку систему освіти, яка не встигає за сьогоденням.

Тепер відповідаю на пункти.
Новий заклад, в якому цікаво. Справа в тому, що батьки часто просто самі не бачать проблеми. Якщо їхнє чадо отримує погані оцінки чи має низький рівень знань – значить винне воно саме, а не вчитель, який не зміг навчити.
Мої батьки побачили і після восьмого класу віддали мене у навчальний заклад нового типу "Донецький колеж". Прийом на конкурсній основі, навчання безкоштовне. Ось там мені і трапилися справжні вчителі. Я не кажу, що попередні були погані, просто маю з чим порівнювати. Свого часу в якості експеременту у подібних закладах вчителям дозволяли самостійно формувати навчальний план, відмінний від міністерського. Як не дивно, але успіхи учнів, перемоги на олімпадах, і конкурсах МАН, вказували на те, що подібний підхід є більш дієвим. Але це швидко прикрили, бо на перевірку кожної відмінної від загальної програми чиновники Міносвіти почали витрачати забагато власного часу. Зараз рівень подібних закладів впав у зв'язку з комерціалізацією, навчатися в них стало престижно, туди потягнулися діти багатих батьків.

Від: bezlik

bezlik — Sat, 31 Oct 2009 13:27:51 +0000

Професія вчителя справді нервова, в декого нервів не вистачає. Була в мене вчителька математики, яка, як казали, в молодості уявляла собою ідеал вчителя, але щось там в неї пересмикнуло (низька зарплата, проблеми в особистому житті, клімакс, діти довели) і вона почала терор проти учнів. Інакше ці дії мені назвати складно, бо мене після її пар тіпало, кількох дівчат біля дошки вона доводила до сліз (10-ий клас, не такі ми вже тоді й малі і бешкетні були). Іноді натякала, що комусь з нею потрібно додатково займатися за гроші, частенько казала, що зараз ми її не любимо, а ось коли підростемо, то усе зрозуміємо, прийдемо до неї і скажемо їй "Спасибі". Подібного бажання в мене досі не прокинулося ,мабуть, ще не виріс. І була вона не випадковим вчителем, а заслуженим вчителем вищої категорії (здається так). Ще траплялися вчителі іноземних мов, які на своїх уроках розповідали про власні пологи і давали дівчаткам поради, як обирати собі чоловіка (іноземної мови, звісно, на цих уроках не було жодної). Можливо в цьому і полягає виховальна функція вчителя, я не знаю. Неодноразово траплялися мені вчителі з "синдромом вахтера". Це коли людина має мізерну але тотальну владу і у зв'язку з цим користується нею по повній. У випадку з дітьми це ні до чого хорошого не призводить.