Якось мені нічим було себе зайняти, і я вирішив нарешті поваляти коня у тому, до чого вже давненько ліг душею. А саме у малюванні, але не звичному, загальноприйнятому, а комп’ютерному і незрозумілому. І обрав я для цього, як не дивно, Flash (Адуір, якщо не перемикати розкладку). Про це і оповім.
Насправді, малювати я трохи вмів. Коли був у другому класі, то чимось дуже надокучив батькам і вони, щоб завадити моєму суспільнонекорисному тинянню без діла, віддали мене у ізостудію «Колорит» при палаці культури імені Горького шахтоуправління імені Засядько або, щоб зрозуміліше, у гурток з малювання. Вийшов я звідти лише у восьмому класі, в наслідок того, що ліва півкуля мого мозку почала перехиляти на свій бік і я став більше часу приділяти різним технічним наукам.
За період відвідин ізостудії я доволі вправно навчився пересувати олівець (тримати олівець правильно, як і ручку, мене так і не навчили, народ часом дивується з цього приводу), перевів купу паперу, стер до крові кілька грифелів, вималював не одну пачку акварельних фарб і встиг прийняти участь у низці районних, а може навіть міських виставках дитячої творчості, куди завжди віддаєш кращі роботи, а вони звідти ніколи не повертаються. У зв’язку з останнім, довести усе попереднє не уявляється можливим через брак доказів.
З пристойних лишився лише один малюночок, який я колись подарував сестрі на її черговий день народження, така-собі «Яблуко-куля».
Минуло десять років…
За цей час я малював хіба що у лекційних зошитах і на мові C++ яєшню.
Я повернувся. І чомусь обрав саме Flash. Він мені здався графічним редактором, усі можливості якого, реально засвоїти за досить короткий відрізок часу на відміну від того ж Photoshop, де кількістю фільтрів можна лякати серійних вбивць.
Далі до мене спустився янгол і сказав, що студіюючи якісь уроки, нічому путньому навчитися не можна, я з ним погодився і почав шукати інші шляхи (у цьому реченні янгол був метафоричним, попереджую, щоб ви раптом тут про мене вигадок не навигадували).
Проблема полягала ще в тому, що уроків саме з малювання у флеш, а не технічного посібника, як користуватися панелькою інструментів, я спершу не знайшов. Тобто намалювати м’ячик, що стрибає або сніжинку – це, звичайно, круто, проте трохи за межами моїх реальних потреб.
Я відрив якусь статтю про фотореалістичне малювання у Flash і подумав, що це воно – одне з двох: або вб’юся, або самі знаєте.
Керувався я тим, що без практики оволодіти будь-чим не є можливим, а ставлячи занадто легкі цілі, на виході отримаємо рівень нижчий за посередність. Тоді я намалював кострубату крапельку, трохи набив руку у користуванні стрілочками і інструментом перо, але до кінця так ні з чим не розібрався (роботи приводжу по тексту, деякі можуть не відображатися, якщо маєте флеш-плеєр нижче восьмого). Пізніше, вже зрозумівши сутність речей, я нашвидкуруч перемалював ту ж крапельку, результат вийшов краще.
А між тим, після крапельки мені все ще не давала спокою фотореалістичність (до потреб якої, флеш ніби-то взагалі не призначений), я зайнявся малюванням портрету. Приблизно після тижня обмальовування контурів та підбирання кольорів, подібне заняття мене дістало і я кинув його, почерпнувши з того стільки мудрості, скільки міг на той момент утягнути. До того ж якраз підійшов час їхати в Польщу, а там за балачками з дівчатами філологами я на цю справу і забив. На доказ того, що портрет все ж існував хоча б на стадії задуму, тримайте доволі реалістичне око :)
Повернувшись, я зайняв вільний час непов’язаними з темою справами, поводив гостей з Польщі Донецьком та областю (колись і про це оповім), поколупав WordPress, а менше ніж два місяці тому знову насів на Флеш.
Для закріплення навичок володіння пером, щоб до кінця порозумітися з кривими Без’є і комп’ютерною мишею, намалював у орнаментальному стилі роботу «Мудра Птаха і Риба Сонце». Тут вже з жодних бітмапів не змальовував, скетчами і планшетом не користувався, бо усі радять, а в мене нема :). Результат мені нарешті сподобався.
Ну а далі я почав досліджувати різні премудрості малювання, анімації, програмування і т.д. у флеш. Коли казав, що корисних уроків з цього діла знайти в нетрях неможна, то відверто брехав, гугл усе бачить.
В уроках одразу стикаєшся зі специфічною термінологією і починаєш розуміти, що на тебе тут не чекали. Фрази типу «тангенс-маркер» або «відкрийте кольоровий міксер» цілком здатні занурити обивателя у стан нерозуміння. Ніхто ж не пояснює, де той клятий міксер розташований, чи що складним терміном «тангенс-маркер» хтось додумався назвати дотичну до кривої і точку її дотикання.
Оскільки я майже блогер, то увагу зосереджував саме на блогах, на них і побризкаю світлом у наступних кількох абзацах.
Україномовна флеш-ніша виявилася пустою. Тут присутній лише блог-асорті Ярослава Федорака «Flash, PHP та веб-програмування» , однак рівень там трошки дитячій і всі наведені приклади можна переробити за вечір, а далі нудьгувати.
Тут я подумав, добре все ж, що Радянський Союз залишив по собі у спадок спільноту людей, яка поголовно знає російську, погано, що часом на ній все і закінчується. Подумав, і почав рискати російськомовними ресурсами і ось, що знайшов:
Flash animation – один з найкращих блогів про малювання, анімацію та ігри, написаний дівчиною Лерікою з Донецька. Несподіванкою для мене виявилося, що я її знаю, ну майже. За якимсь збігом, я завжди потрапляв у різні цікаві місця, коли вона там вже засвітилася. З чим ця дивина пов’язано розбиратися не буду. Але подібним чином ми перетиналися, коли я зібрався на власній шкурі глянути, що таке студентське КВН у ДоННТУ, потім, коли друг затяг мене до клубу «Що? Де? Коли?», а далі на Польському Технічному Факультеті. Тепер я вивчаю хитрості малювання за її постами. Хоча ні, увесь її блог я доволі швиденько перечитав. Уроки розписані доволі докладно, щоб за допомогою пошукової системи і якоїсь матері без особливих надзусиль можна було в них розібратися. Наприклад, під впливом від допису про віддзеркалення я намалював наступний ящичок, щоправда для віддзеркалення використав трохи інший спосіб, ніж прочитав у авторки блогу.
Хитри – блог харків’янина, в якому малювати ніхто не вчить, проте анімувати і програмувати по повній. Без сумніву найкращий на дану тематику. Його я також вирішив подужати цілком, принагідно експериментуючи сам. Ще не подужав :)
Авторский блог об играх и их разработке – блог про розробку однієї гри і не тільки. З автора цього блогу варто брати приклад. Як не дивно, але більшість коментаторів лише вихваляють його, ледве не моляться, применшуючи власні можливості. То їхня справа, але те, що там робиться насправді цікаво, професійно і корисно для перечитування широкою публікою.
Myrlyka studio – ще один блог про анімацію у флеш, на цей раз класичну. Автор надмірно полюбляє використовувати інструмент «пензель», виходить цікаво, однак місцями за брудно. Я теж з пензликом возився, намалював пару звіряток і на тому заспокоївся.
Блогів думаю вистачить, продовжую про власні звитяги.
Отже, далі мені щось стукнуло намалювати Ейфелеву вежу. Так мало того, що стукнуло, я її ще й намалював. Варто зазначити, що далася вона мені не цілком легко і мала всі шанси стати недомальовкою, але обійшлося.
Ну а потім пішли експерименти із зображенням різних поверхонь (скло, метал, пластмаса, дерево), подібним я раніше не займався, тим цікавіше було.
Частково на методу створення подібних штук мені розплющив очі приклад зі стандартної флешевої бібліотеки (туди теж корисно буває хоч раз зазирнути) Window->Common Libraries->Buttons->classic buttons->Arcade buttons.
Того ж вечора я наштампував кілька хмаринок із зображенням прапорців окремих країн. Після того взагалі простеньких круглих кнопочок-іконок. Звичайно, не два кліки мишкою, але значно легше, ніж можна було спершу подумати.
Найскладнішим виявилося малювати матові гладкі поверхні, в яких не має бути різких контурів. Щоб потренуватися, я за пару вечорів намалював мишу, багато мишей. І запхав їх в невеличкий банер, наведений нижче. Одразу ж приношу вибачення за політичну агітацію.
Ось так за пару місяців я здобув і прокачав новий корисний скіл. Про анімацію, малювання у “типовому” флешевому стилі і програмування напишу вже якось іншим разом.
А в якості висновків наведу міфи, які я для себе спростував стосовно Flash:
- Flash – примітивний графічний редактор призначений лише для створення анімацій. Простий не значить примітивний. А у обмеженнях якраз і проявляється майстерність.
- У Flash незручно чи навіть неможливо малювати дрібні речі, зокрема іконки. Було в мене таке побоювання, доки не знайшов функції Convert Lines to Fills
- Flash не призначений для малювання фотореалістичних зображень. Частково правда, проте усі зображення, що я навів – це чистий вектор, а на їх створення я витратив не набагато більше часу, ніж якби використовував якийсь растровий редактор, принаймні хочеться у це вірити :)
- Усі хитрощі малювання тримаються у секреті і ніхто вам так просто їх не відкриє. Це схоже на типову відмовку для тих, кому лінь шукати і розбиратися, але вона також деякий час пускала коріннячко в моїх мізках
Пробуйте і у вас вийде
14/12/2009 at 21:08 Permalink
Здорово нарисована рыба и птичка:)
04/02/2012 at 17:28 Permalink
херня і як тут навчиця бля!!!!!!!!!!