Колапс – раптове зниження кров’яного тиску і різкий занепад серцевої діяльності, що супроводжується загальною слабістю або втратою свідомості й загрожує життю. Інше значення – катастрофічно швидке стискання масивного тіла (зірки) під дією сил тяжіння.
Жодного відношення до змісту статті колапс не має.
Навздогін попередньому допису про більмо на оці, вирішив я торкнутися ще однієї болючої теми. А саме чи світ раптом не матриця і чи не вигадали ми самі смак харчів, які споживаємо?
Про колу
Говоримо Ленін – розуміємо партія! Говоримо кола – розуміємо Кока-кола! Це в жодному разі не рекламна стаття (В компанії Coca-cola не вистачить грошей, щоб я почав їх рекламувати:))
Отож, не зваживши на те, що тема змагань між Кока-колою та Пепсі вже доволі затерта, вирішив і я потішити вас нею, додавши власні п’ять копійок у брудну справу боротьби двох компаній.
Адаптована історична довідка. У 1886 році фармацевт-аматор з Атланти Джон Пембертон, що зухвало вживав перед власним прізвищем горду приставку «доктор», хоча відповідної освіти та підстав для того не мав, зварив у мідному тазі десь на задньому дворі власного будинку сиропчик. В якості основи сиропу, який спочатку отримав назву «Pemberton’s Tonic», хімік-любитель використав власну запатентовану мікстуру, до складу якої входило червоне вино і масло з горіхів коли (є така тропічна рослинка). Проте через тиск, що здійснювала місцева громада тверезників (а часи були неспокійні, усі щойно з війни повернулися та в наслідок стресу і болючих бойових ран поспивалися), Пембертон був змушений відійти від початкової рецептури, замінивши вино кокаїном. Кокаїн в ті далекі часи був товаром широкого вжитку, а про шкоду від його вживання люди могли лише здогадуватися. Далі до коктейлю Пембертон додав ще жменьку випадкових інгредієнтів, перемішав на повільному вогні, і в результаті отримав ідеальні ліки від неврозу, істерії, меланхолії, похмілля і просто головного болю. Принаймні, так вважав автор. Народні ж маси одержали продукт, відомий широкому загалу, як «Кока-кола». Шкода, але завалити полиці аптек та вилікувати кока-колою всесвітню депресію в Пембертона так і не вийшло.
Тим часом у сусідньому штаті Північна Кароліна фармацевт Калеб Бредхем старанно розробляв ліки, які б боролися з диспепсію (ускладненням у роботі шлунка) і виразковими болями. Результатом його пошуків став чудодійний напій «Brad’s Drink», що у 1898 році був перейменований у «Pepsi-Cola».
Кумедненько, однак ми сюди не жартики прийшли жартувати, нас цікавить не історія, а сама суть. А суть продерлася на поверхню майже через століття після вищезгаданих подій. Отже, подолавши нелегкий шлях, вимощений злетами і падіннями, розповідати про які я не став себе обтяжувати, обидві компанії опинилися на початку 1980-их років. Доля ринку Pepsi стала стрімко зростати, в той самий час популярність Coca-Cola падати і обсяги продажів цих напоїв майже зрівнялися.
Щоб добити конкурента, Pepsi розпочала, як полюбляють казати, широкомасштабну телевізійну рекламну компанію «Виклик Пепсі». У рекламних роликах кудлатий чоловік контактної зовнішності пропонував прихильникам «Кока-коли» спробувати напої з двох однакових нічим непримітних склянок, промаркерованих лише літерами, і обрати ту рідину, смак якої прийшовся до душі. Може здатися дивним, але в рекламі Пепсі, люди обирали лише Пепсі. Працівникам Coca-Cola цей факт здався трохи підозрілим, вони провели власне закрите дослідження і… отримали аналогічні результати – в більшості випадків(57%) дегустатори всліпу обирали саме Pepsi. Перевага у 14% для світового ринку, якщо говорити коротко, – це величезна купа бабла.
Уявляєте, скільки чоловіків, жінок і дітей ревіли в сім’ях працівників кока-коли в той вечір? Вони були у розпачі, розбиті і розчавлені, але наступного дня взяли себе у руки, висякали носи, витерли сльози і замислилися над тим, що ж кардинально змінилося в світі і чому люди перестали любити їхню колу. Єдиною логічною відповіддю здавалося, що змінився сам жорстокий світ, споживачів більше не приваблював смак старої Кока-коли, її секретний рецепт вже не збуджував фантазію, і не змушував натовпи дітей шалено верещати від задоволення. Тоді до світлих голів керівників компанії прийшли думки про радикальні зміни. Змінити вирішили сам напій.
Доволі оперативно спеціалісти Coca-Cola провели кілька шаманських ритуалів і у вересні 1984 року світ побачила New Cola. Маркетингові дослідження вказували на те, що цей напій на 6-8% обходить Pepsi за куштуванням всліпу (пекельний регіт за кадром). Усе віщувало тотальний успіх. Тут би працівникам Кока-коли пісні співати та американську мрію розбудовувати, однак напій New Cola спіткав цілковитий провал. Трапилося наступне. Незважаючи на те, що Кока-кола завжди користувалася підтримкою партії демократів(Пепсі навпаки водилася з республіканцями), основна частина її споживачів виявилися людьми консервативними, вони не забажали зраджувати традиційному смаку улюбленого напою, країною прокотилася хвиля протесту і власники компанії змушені були повернутися до старої перевіреної рецептури. Дивно чи ні, але це майже ніяк не позначилося на позиціях гігантів ринку безалкогольних напоїв. Сьогодні результати різноманітних тестів та досліджень вказують на те, що Пепсі має кращий смак, однак Кока-кола залишається світовим лідером продажів.
Протестуйте мене всліпу
Є такий український народний міф:
«Переважна більшість людей не здатна відрізнити смак Кока-коли від Пепсі»
При цих словах половина читачів встає перед монітором і обурено, самозакохано, недовірливо, чи взагалі без жодних емоцій промовляє: «Я можу відрізнити!».
І не сумніваюся, але стверджувати, який відсоток може, не беруся, бо широкомасштабних досліджень з цього приводу я не знайшов. Натомість є ціла купа аматорських і саморобних експериментів, результати яких корінним чином відрізняються між собою: в одному випадку ¾ піддослідних правильно визначають напій, в іншому 5 з 7 людей помиляються у виборі.
Свого часу я теж не втримався від подібної забавки і організував дегустацію. В моєму випадку лише один з п’яти дегустаторів правильно розпізнав Кока-колу, сказав, що її смак не сплутає ні з чим, бо він засів в його горлянці на все життя. Інші добровольці у власному виборі сумнівалися, хоча запевняли мене, що смак рідин у двох стаканчиках точно відрізняється.
Стосовно мене, як не важко у цьому зізнаватися, але я у смаках двох кол плутаюсь. Напій, який ви куштуєте першим завжди здається солодшим без жодної залежності Coca-cola це чи Pepsi-cola (навіть, не зважаючи на те, що Pepsi містить цукру на 9% більше). Після цього рецептори звикають до солодкого, але разом з тим притуплюється відчуття смаку.
Послідовність наступна: робите ковток першого, потім другого, потім знову першого і кажете собі «ого-го», бо в переважній більшості випадків між другим та третім ковтком ви не відчуєте різниці.
З іншого боку я вживаю подібні напої не більше двох ковтків на місяць, набитого язика не маю. Так само я навряд розрізню пів сотні відтінків білого, а ескімоси якось управляються. Тому тут велику роль відіграє тренування.
Слово науці
Не так давно у 2004 році вчені нейрологи нарешті вирішили дослідити проблему зсередини, тобто з мозку, обліпивши останній купою дротиків і контактиків.
Доктор одненького штатського інституту (Baylor College of Medicine), такий-собі Рід Монтаже запропонував студентам випити. Справа звична, але напої були незвичні – все ті ж вищезгадані кока-кола і пепсі-кола. Напої куштувалися, а в цей час студентський мозок сканувався. Чим би доктор не тішився, лише б не студентами.
Результати були і вражали.
З’ясувалося, що коли вживалися неідентифіковані напої, то вони подобалися піддослідним в однаковій мірі, і мозок на сканері свідчив про те саме. Однак, варто було з’явитися на склянці логотипові Coca-Cola, як ті ж самі люди починали віддавати перевагу напою в ній і стверджували, що він смачніший, без жодної прив’язки до того, який конкретно з двох напоїв був туди налитий.
Сканування показало, що під час демонстрації біло-червоного логотипу Кока-коли в мозку у добровольців відбувалася активізація ділянки, яка відповідає за передчуття задоволення. З логотипом Пепсі подібний ефект не спостерігався.
Висновок був зроблений наступний: ця гидота сидить у вас у голові, навіть якщо ви не є її прихильником (це моя вільна інтерпретація). Цікаво, що назву напою Coca-Cola вигадав свого часу бухгалтер Пембертона Френк Робірсон, він же власноруч і вивів гарним каліграфічним почерком кожну літерку найменування, створивши таким чином, найвідоміший на сьогодні світовий логотип. Ось так звичайні бухгалтери стають нейромаркетологами.
А зараз проведемо уявний експеримент (такі теж бувають). Причому уявляєте ви самі на власній шкурі. Отже, уявіть, як ви п’єте колу (коку, пепсі чи напій виробництва компанії «Максі», будь-яку, що вам більш смакує) зі скляної пляшки, щойно витягнутої з холодильника. На стінках пляшки проступає прохолодна роса-конденсат. Ви торкаєтеся губами скла, робите кілька повільних ковтків та насолоджуєтеся миттю. Не поспішайте, намагайтеся розсмакувати та відчути найменші дрібниці.
Тепер ті ж дії повторюємо з тим самим прохолодним напоєм, що і в першому випадку, але вже не у скляній пляшці, а у звичайній пластиковій, а після того у металевій бляшаній банці.
Яка смачніша?
Здається, ви обрали скло. Якщо уявна дегустації вас зацікавила і ви досі впевнені у власній об’єктивності сприйняття смаків, тоді вам прийдеться до смаку мій наступний допис.
![[Vox.com.ua] Портал українця](http://www.vox.com.ua/button.gif){kind=small}
