Безліч

Якщо ви ніколи не були у Донбасі і вважаєте, що тут нема чого ловити – То ви абсолютно праві. З подібним ставленням вам сюди не можна.
Я ж агітувати, переконувати або вмовляти нікого не збираюся, а лише розповім про одне з чудес світу – донецькі терикони. Третина Україна живе з ними, як зі штучною буденністю, а інші дві третини сприймають, як незрозумілість, що зостала з землі. Я спробував підібрати інформацію, яка була б цікава усім географічно-поділеним верствам населення, а насамперед мені.

Визначення. Терикон (фр. Terri — відвал породи, фр. Conique — конічний) — штучна конусоподібна насип порожньої породи, витягнутої при підземній розробці покладів вугілля та інших корисних копалин. Одразу зазначу, що насипи трапляються не лише конусоподібні. Все залежить від способу утворення. Якщо опустити термінологію, то конусоподібні насипаються вагонеткою, яку тросом чи рейками доправляють нагору, через це шляху для комфортного сходження на подібний різновид териконів не існує. Другий варіант – це насипання терикону машинами. Відповідно маємо закручену за спіраллю стежку для рухів самоскидів (самосвалів) з породою. Жодних перепон для  підйому, але подібні терикони великого інтересу, принаймні для мене, не уявляють.

Моє враження. Власний досвід безпосереднього контакту з цими відхиленнями від природної форми рельєфу донецького краю до недавнього часу в мене обмежувався лише шкільними роками та туристичним гуртком, де вчили в’язати вузли, розпалювати багаття, водили повитріщатися на Донецький металургійний завод та за відсутності гір злазили на терикони. Після того з териконами я не контактував, доки два роки тому я на одненькому не провів ніч. Оскільки для мене це була перша ніч під відкритим небом, без намету, ковдри і навіть трави під головою, то на моє світосприйняття цей факт вплинув доволі відчутно.

Тепер про сходження. В чому воно полягає? В перебиранні ногами сипучої рожево-бурої,  породи, що безперервно сповзає під кожним твоїм кроком униз, оці спазматичні чіпляння руками за висохлу, вкриту пилом, траву, видирання її з коренем, повільне просування нагору, а під тобою вже два десятки пройдених метрів і назад ой як не хочеться падати. Вважаєте себе фізично здоровою людиною? Спробуйте здійснити підряд кілька подібних підйомів та спусків і ви змінити власну думку. Була б моя воля, я б давав за сходження на окремі терикони спортивні та туристичні розряди.

Чи варто воно подібних зусиль? Уявіть гору з якої видно майже кожну жилочку міста, місце,  де небо тулится до тебе своїм м’яким пузом, а вітер скуйовджує занадто прилизане цивілізацією волосся. Грецькі боги знали, де облаштувати собі рай. І жодної патрульно-постової служби навколо, жодної бабусі з докірливим поглядом, жодної рекламної вивіски. Пали багаття,  пускай фейерверки, організовуй стихійні оргії чи півнячі бої. Ти вільний. На їх верхівках майже немає сміття, бо смітять внизу, а вгорі  живуть. А якщо маєш кулемет, то взагалі опиняєшся в безпрограшній ситуації :)

Кількість. В Донецькій області нараховується 641 терікон  (1257 в усьому Донбасі), що займають площу у 5000 га або ж 0,2% від загальної площі області. Перші донецькі штучні гори з’явилися тут ще до революції. За різними джерелами їх чи то 68 чи 125.

Назви та позначення. Як я зрозумів, жодних географічних назв або специфічної нумерації териконі не мають. Існують лише народні найменування та орієнтація за найближчими іменованими об’єктами. Це звісно обурює, змушує замислитися над сенсом буття і збільшенням ентропії.  На картах терикони зображуються у вигляді тварюки вкритої голками з  написом тер. (подібно до позначення яру, тільки голками назовні). За кожен терикон в оригіналі відповідає шахта, яка його породила. На практиці ж половина шахт закриті, а ці рожеві гіганти пустої породи змушені існувати самостійним життям під блакитним небом Донбасу.

Екологія. Існує думка, що наявність териконів шкідлива для здоров’я. Цілком слушна думка. За санітарними нормами захисна зона навколо терикону має складати від 300 до 500 метрів в залежності від того, наскільки він димить, враховуючи це істотна частина Донецька входить до санітарної зони. 4% відсотки шкідливих викидів в атмосферу в регіоні відбувається за рахунок териконів. Двоокис сірки здіймається в повітря і потроху повертається на землю разом з кислотними дощами.

Запальні процеси. Так, трапляється, що терикони горять. Що найцікавіше, не ззовні, а зсередини. 169 териконів Донецької області самовіддано задіяні в цьому процесі, вони і уявляють найбільшу небезпеку. Нагору непомітно здіймається чадний газ, а температура всередені місцями сягає 3000 градусів. А тепер наводитиму жах. Терикони ще й вибухають. В травні 1966 року в місті Димитрове внаслідок вибуху було знищене селище Нахаловка і загинуло близько 60 людей. Вони згоріли заживо під розпеченою породою. Неприємній інцидент перед дев’ятим травнем. Подібні неприємні інциденти в Радянському Союзі не було прийнято афішувати. Ось після подібного і з’явилися санітарно-захисні зони.

Радіація. Радіоактивністю териконів почали лякати не так давно. Суть страшилки наступна – терикони, це порода піднята з-під  землі на поверхню, а під землею рівень радіації вищий, тому ця порода аж світиться. Чому тоді шахтарі, які проводять у копальні третину життя, не ходять у ореолі світа не пояснюється. Тепер факти. Природний радіаційний рівень в Донецьку складає 20 мікрорентген на годину, що відповідає рівню радіації на межі Чорнобильської зони. Я завжди знав, що життя штука небезпечна. Під дією високих температур рідкісноземельні метали, що у достатній кількості містяться в териконах, починають випромінювати на всі сторони, звідси і радіація. А ви гадали, що згадка у поезії та піснях “блакитних териконів” є метафоричною? Вночі від деяких справді йде блакитна заграва. Так пишуть, я не знавець.

Озеленення. В процесі рекультивації землі терикони стають об’єктами озеленення. Принаймні так пишуть. Рішення про озеленення териконів було прийнято у 1948 році виконкомом міста Сталіно (він же Донецьк). На практиці це виглядало наступним чином:група альпіністів з саперними лопатами та мішками садженців за спиною викопували лунки, промивали їх вапном, щоб порода не палила коріння, додавали трохи чорнозему і змушували майбутнє дерево виживати в умовах Марсу. В центрі міста Донецьк озеленених териконів біля третини. При цьому використовуються неперебірливі дерева, що згодні зростати мало не на камінні, а саме:  акація біла і жовта, абрикос, шипшина, липа та інші рослини з менш поширеними назвами і суворою долею. Всі ці дерева до непристойності медоносні, тому існує ідея біля кожного рекультивованого вугільного відвалу організувати шабашку, кооператив бджолярів.  Про якість отриманого меду не згадується.

Облаштування. Споконвіку до різних світлих голів потрапляли мудрі думки, чого б такого з териконами зробити, щоб якось пристосувати їх до суворих реалій та вимогливих людських потреб (“Всё для человека, всё человеку! Чукча видел того человека…”).

Так на вершині одного з териконів, що розташований поруч з колишньою фабрикою іграшок, влаштували нічний клуб з автентичною назвою “Терикон”. Схили іншого терикона обладнали під трасу для екстремального водіння.  В Макіївці пішли шляхом “Нема терікону – нема проблеми” і вирішили ліквідувати терикон, звільнивши площу під будівництво супермаркету.

Утилізація, переробка. Чомусь прийнято вважати, що терикони – це напасть, якої конче потрібно позбавитися і стерти з морди землі, ось після того нарешті прийде райський комунізм і мир в усьому світі. Як водиться з усілякою напастю, коли з нею намагаються боротися, її стає лише більше.
Колись, в ті часи, коли Україна була залежною від Радянського Союзу, японці запропонували просте і вигідне рішення – викупити породні відвали та увезти терикони далеко до країни сонця, що сходить. Мотивували вони цей крок бажанням розширюватися, розбудовуватися та збільшувати корисну площу власних островів. Але радянських інженерів не так просто надурити, вони знали, що в маленьких очних щілинах японців сховався підступний задум. Тому склад териконів ретельно дослідили в кращих радянських лабораторіях і, о чудо, вони виявилися мало не з золота. В них знайшли у достатній для видобування кількості алюміній, галій, германій, скандій, ітрій і навіть цирконій. Японців розкусили. І вкотре спрацював принцип: якщо воно потрібно комусь, значить знадобиться і мені.

Як же це “знадобиться”  застосовується на практиці? Ніяк. Але хоч теорій вдосталь навигадували. Отож:

1. відходи від вуглезбагачення та гальваніки додають до звичайної цегляною суміші, змах чарівною паличкою і на виході отримуємо надміцну морозостійку цеглу, яка під впливом радіації лише покращує свої властивості. Першу ж партію відправляємо до Чорнобилю, де заліплюємо цією цеглою усі щілини саркофагу, з другої будуємо новий саркофаг поверх старого, далі наші саркофаги йдуть на експорт.
2. технологія видобування цінних елементів з териконів методом електровибуху. Залізо та інші більш цінні метали магнітом збираємо, відфільтровуємо, залишок йде на будматеріали. Наприклад, у шматі терикону масою одна тонна міститься 100 грамів  галію, ціна якого складає 1500 доларів за кілограм (це якщо вірити статті, якщо ж пошукати, то лише 350 баксів/кіло)  та 20 грамів скандію ціною 10-20 тисяч зелених за кіло. Внаслідок чого перероблювати терикони стає вигідніше, ніж добувати вугілля.
3. споживання енергії палаючого терикону. Узяти палаючий терикон, пробурити в ньому свердловину, вкинути в неї приймач тепла і енергетична проблема вирішена на багато років вперед.

Під час останнього сходження виникла ідея зайнятися підкоренням один за одним донецьких териконів, робити фотозвіти, описувати враження та давати рекомендації новим відчайдухам. Ідея не нова, і першою її почав реалізовувати журналіст Євгеній Ясєнов, на поточний момент він зафіксував 10 сходжень, так що вдосконалюватися ще є куди.

Коли це все писав про різну небезпеку, забрудненість та радіацію, кілька разів промайнула в голові думка “Заберіть мене звідси”, але я її викинув з голови на підлогу та забив капцем. Чому? Бо ви згадав, як фантастично виглядають занурені у туман териконі при сході рожевого ранкового сонця.

Схожі дописи:

• Вхідне
• Полювання на красу
• Довга ніч короткого метражу
• Як я став поетом
• Революционный держите шаг, неугомонный не дремлет враг

Trackback URL

відвал, Донецьк, екологія, радіація, терикон, туризм, шахта