Трапилося так, що отримав я пару тижнів тому запрошення в літню школу польської мови та культури в старовинному місті Люблін (Letnja szkoła języka i kultury polskiej). Дуже зрадів з приводу такої шари і почав збиратися в дорогу. Річ у тому, що кожна вилазка підданого держави Україна на терен Європейського Союзу за сталою звичкою супроводжується чередою перепон. Найголовніша з яких – отримання візи. Взагалі-то я вважаю сам факт наявності віз одним з найголовніших порушень моїх прав людини на свободу пересування. А особливо, зважаючи на те, що мешканцям ЄС для поїздку в Україну жодних документів і перепусток не потрібно, окрім закордонного паспорта.
Про права і свободи тут не згадуватиму, бо інакше не з віз, а з самих паспортів та обов’язкової військової строкової служби варто починати.
Отож, як би Польща Україну не любила та скільки дванадцяток на Євробаченнях їй не поставила, однак у грудні 2007 року вона ввійшла до Шенгенської зони і халява з отриманням безкоштовних віз у Польщу припинилася. Плюси теж щоправда з’явилися. Варто тобі потрапити до Польщі і всі інші 22 з 27 країн Європейського товариства, які наважилися підписати Шенген, стають потенційним плацдармом для пересування твоїх ніг.
Гвідо Рені. Викрадення Європи
Ви знаєте що таке Шенген? Містечко у Люксембурзі, де у 1985 році була підписана відповідна угода про відміну паспортного та митного контролю між країнами Європейського союзу. Маленьке містечко у крихітній країні, а зона володінь величезна. Ось з кого слід брати приклад.
Отже, що вам потрібно, щоб потрапити до Європи? Закордонний паспорт, страховий полюс покриттям 30 000 євро (страховка на місяць коштує від 70 до 100 гривень в залежності від страхової компанії), трішечки різних копій та фотокарток, запрошення, довідки з місця навчання або роботи, 35 євро (безпосередня ціна візи).
Туристам у справжньому, а не в дилетанському розумінні цього слова прийдеться найскладніше. Справа в тому що на весь час перебування у Шенгенському просторі вони мусять мати заброньовані готельні номери та квитки в обидві сторони. Тому виїхати покататися в Європі автостопом або прожити кілька тижнів самітником в наметі – не така вже проста справа.
Зараз, без візи я потенційно можу пересунутися лише в Росію, Білорусію або Молдову, в останню лише за наявності закордонного паспорту. Це якщо брати безпосередніх сусідів, більш повний список можна почитати у відповідній статті Вікіпедії. Дуже раджу принаймні переглянути, особливо мені сподобалися примітка щодо отримання візи у Буркіна-Фасо:
Правом отримання візи на кордоні користуються громадяни країн, в котрих відсутня амбасада Буркіна-Фасо. В Україні її немає. Прикордонні служби корумповані, в зв’язку з чим отримання візи залежить від “домовленності” з конкретним прикордонником. Віза на кордоні оформляється на 30 днів.
Жодною зі своїх потенційних можливостей я ще не встиг скористатися. Більш того, мені в половині областей України ще жодного разу не довелося побувати, однак потенція – штука значуща.
Фернандо Ботеро. Викрадення Європи
А тепер до вашої уваги моє загальне обурення банківською системою України, зокрема міста Донецьк. Люди добрі, скажіть мені, навіщо нам стільки банків і їх відділень, обмінних пунктів, будочок та кіосків, якщо в жодному з них клієнтові не можуть продати 35 євро. Самі ті 35, які вимагаються для оформлення візи. Це ж не 37.24 і не якийсь дріб’язок (майже 380 гривень за середньостельним курсом). Вчора, в пошуках відповідної суми загальноєвропейської валюти, я обійшов більше десятка установ, після перших кількох банківських філій, зрозумів, що там, окрім розмови з охоронцем, черги у одну-дві людини та хитання головою касира, нічого очіківати не доводиться, і єдина відмінність між ними – це коливання курсу на продаж євро в межах від 10.68 до 10.85. Обмінники позитивно радували наявністю в себе дрібних купюр (а їх ще закрити збиралися), однак потрібної суми вони теж не змогли мені запропонувати. Зрештою, я зрозумів, що заповітні 35 євро – це збірний артифакт і почав шукати його частинами. В одному обміннику придбав 25, а в іншому ще 10, витративши на усю процедуру пошуку близко 40 хвилин. Банківських відділень в центрі міста Донецьк принаймні вдвічі більше, ніж продуктових магазинів, хтось може відповість мені нащо вони там?
Ганна Березовська. Викрадення Європи
А ще 18 червня 2009 року Королівство Нідерланди відкриває в Донецьку Почесне консульство. З чим я нас з вами і вітаю :)
16/06/2009 at 13:01 Permalink
суцільна бюрократія і гнобіння громадян
16/06/2009 at 15:35 Permalink
ехх.. проблемно бачу.. сам збираюсь скоро у Польщу.. буду в курсі що і до чого =) .. хоча мені пропонують візу за 250 грн на пів року .. та поки деталей не уточняють .. сенсу на такий термін робити немає .. хочу лише на концерт з’їздити і по бутіках пробігтись :)
16/06/2009 at 14:16 Permalink
Якщо на пів року з необмеженою кількістю перетинів кордону, то сенс є, може сподобається, вирішиш повернутися :)
17/10/2009 at 19:11 Permalink
Трішки не так – без візи ти можеш потрапити ще у Вірменію, Казахстан, Азербайджан, Грузію… багато інших країн СНД, а також у Туніс (там візовий режим є, але короткотерміново можна і без візи), Антигуа, Гватемалу, Еквадор, Малайзію, Монголію, Нікарагуа, Парагвай, Сальвадор і ще купу країн. До деяких країн процедура отримання візи максимально спрощена
17/10/2009 at 19:13 Permalink
сорі, не дочитав далі, подумав що ти на РФ, Білорусі і Молдові і закінчив ;)