Був в мене якось на четвертому курсі предмет “Обчислювальні системи”. В ньому розглядалася теорія масового обслуговування, стохастичні моделі обчислювальних систем і інші дуже корисні та захопливі речі, в тому числі і теорія черг. На екзамені потрібно було синтезувати систему оперативної обробки заданої вартості, для чого виконати 37 пунктів розрахунку, де кожен пункт – це формула типу:
Усі формули вимагалося завчити напам’ять, інакше – трибунал. І я їх в решті-решт за дві години до екзамену завчив, щоб через пів години по його завершенні, щасливо забути. Так от, тут йтиметься зовсім не про те.
Перед тим, як розбиратися з чергами задач, непогано було б зрозуміти принципи живої людської черги і якось її впорядкувати.
Визначення. Черга – певна послідовність, порядок у діях, русі, прямуванні, слідуванні кого-небудь чи чого-небудь за ким-небудь або чим-небудь.
Черги не були вигадані керівниками СРСР, як метод народного зомбування. Вони там просто стали традицією, масовим спортом, образом життя. Черга здати макулатуру, черга отримати дефіцитну книжку за здану макулатуру, черга на житло і сплату за житло, черга до Мавзолею, черга на кладовище. Якщо маєте бажання відновити відчуття перебування у тотальній черзі, то знайдіть запис Жванецького “Очередь”.
Дехто махатиме руками і плюватиметься слиною, що подібне явище спостерігалося лише при розпаді СРСР. Країна помирала, а люди стояли в черзі, щоб на то поглянути. Однак і в сімдесяті роки “викинуті” на прилавок джинси миттєво утворювали чергу у трьохзначне число людей.
Сьогодні вже минули ті часи, коли директор магазину був найповажнішою людиною, а проблема черг нині не така гостра, але є принаймні два місця, де про неї згадуєш: супермаркети і залізничні каси. Про черги у лікарнях чи до прийомних в комунальні служби не згадуватиму, бо це не лікується. А ось про практичні методи пришвидшення перших двох, згадаю.
Варшава. Залізничний вокзал. Десяток кас з продажу квитків. Одна черга до всіх кас. Жахіття. Черга виглядає безкінечною. Самі каси огородженні спеціальною стрічкою, поза чергою не пролізеш. Людина, яка бачить подібне вперше, починає панікувати. Механізм наступний: всі стоять в спільній черзі, коли вона підходить, то до ваших послуг перша каса, що звільнилася.
Переваги:
- каса перед вами не зачиниться на перерву
- вам не треба займати місце в кількох чергах і перебігати з однієї в іншу
- ніхто ззаду не гриматиме, що ви задовго
Недоліки:
- майже завжди прийдеться трохи почекати своєї черги
Якщо ж вам не потрібен якийсь особливий квиток, то можете не чекати, а отримати його з автомату для продажу квитків.
З супермаркетами подібна фішка через брак простору для маневрів не пройде, але є інша. Зменшити можливість маневрування біля окремих кас до мінімуму. Поставити закручений лабіринт турнікетів, через які може пройти людина з тацею в руці, але аж ніяк не проїде тачка. Таким чином отримуємо два різновиди черг: швидку (пиво, морозиво, цигарки, презервативи) і повільну (запаси харчів, горілки і туалетного папіру на місяць). В українських супермаркетах доволі рідко, але така дивина зустрічається, так що чекайте і може черга на нормальне зручне обслуговування дійде і до нас з вами.
11/06/2009 at 01:44 Permalink
скільки чекати? це треба просто впровадити, замість того щоб давати вчити формули, можна за 5 хв. показати на пальцях ефективне і просте рішення
11/06/2009 at 07:03 Permalink
А ще можна запровадити купу різноманітних пільгових віконечок, як на київському вокзалі, і тоді жодна оптимізація не допоможе :) Якщо серйозно, то мені подобаються експрес-каси, які вже де-не-де почали зявлятися у супермаркетах
11/06/2009 at 07:18 Permalink
В нас усе люблять впроваджувати поволі і боляче, щоб в кожному разі здавалося, ніби раніше було краще )
А формули – річ потрібна, за ними можна вирахувати необхідну кількість рукомийників в армійській частині, ліжок в бомбосховищі або унітазів в театрі. Хоча щодо правильності підрахунку останніх, я сумніваюся, бо в жіночі туалети завжди вибудовується черга.
11/06/2009 at 07:24 Permalink
Каси попереднього продажу квитків, військові каси, каси для повернення квитків, приміські каси… Так, в нас таке полюбляють. Наша країна готує вузьконаравлених спеціалістів. Хтось пів життя продає квитки на електрички, а інший – двома пальцями видруковує замовлення на швидкий потяг. Коли ж їх нарешті навчать друкувати десятьма? (Можна не відповідати)