В попередньому дописі я вже згадував особливості радянського пива, тому одразу без вступу перейду до спиртової суміші, яка за часів Катерини ІІ вважалася найелітарнішим напоєм в світі. Отож, її велич горілка, водяра, шмурдяк, спирт.
Вперше я випив приблизно в десятому класі. Цікаво, де в той момент знаходилися загадкові люди, які не продають алкоголь неповнолітнім? У знайомого був день народження і він сказав, що виставиться, але це буде не Мартіні, шампанське, пиво, ба навіть не коньяк, а виключно горілка. Бажання іменинника – закон.
А далі все, як в одному розділі геніальної псевдо-автобіографічної постмодерністської поеми Вєнєчки Єрофєєва «Москва – Петушки», я дозволю процитувати собі цей розділ повністю, бо знаю його напам’ять (хто ще здатен таким похвалитися).
Розділ «Серп и молот – Карачарово»:
И немедленно выпил…
Перше враження від горілки – вона до огидного несмачна, як люди взагалі п’ють цю гидоту літрами? Особливо на масових гуляннях, поминках та весіллях, при цьому ще мазохічно примовляючи «Гірко!». Враження чимось схоже на перше вживання пива, яке чомусь зовсім не схоже на ситро. Але з пивом хоч зрозуміло, до нього бонусом йде таранька, а тут жодних заохочень.
Однак я не особистими враженнями зібрався ділитися, а майже історичною довідкою.
Як ви вважаєте, за рахунок чого існувала радянська роздрібна торгівля, коли в магазинах не можна було нічого купити? В якості відповіді хочеться згадати Олександра Солженіцина, його Письмо вождям Советского Союза (1973 рік):
Но еще разрушительнее – водка. Тоже знаете вы хорошо, вот и указ ваш был – а что он изменил? Пока водка – важная статья государственного дохода, ничего не изменится, так и будем ради барыша прожигать народную внутренность (я когда-то в ссылке работал в потребкооперации и четко помню, что водка составляла 60-70% нашего оборота.)
Я навіть уявляю собі картину. Біжить пролетарій з роботи до магазину, там усі полиці пусті. Він питається:
- У вас ковбаса є? (зауважте, не конкретний сорт ковбаси, а просто ковбаса)
- Ні, в четвер обіцяли підвезти
- А сир є?
- Немає.
- Добре, дайте тоді пляшку «Столичної» і пачку маргарину. (маргарин був антидефіцитним товаром)
Жили ж люди! Враховуючи, що 100 грамів горілки містить 275 ккал (енергетична цінність спирту 7 ккал/г, горілка = 40% спирт), то нею спокійно можна було харчуватися увесь радянський період. Це приблизно стільки ж, як яловичина і набагато калорійніше за переважну більшість овочів та фруктів (лише фініки містять 281 ккал на 100 грам).
Кузьма Петров-Водкін. Бакол і лимон
У зв’язку з яскравим дефіцитом або якимись вищими комуністичними ідеями, усі в тій країні напам’ять знали ціни на горілку. Однак, знайти точних цифр мені не вдалося. Одна ціна неявно була задокументована у картині «Бриллиантовая рука»(1968) в автомобільному номерному знаці 28-70 ОГО (28 рублів 70 копійок). Після деномінації ціна пляшки відповідно склала 2 рублі 87 копійок. Провідні радянські інженери швидко угледіли в новій ціні свідоцтво масонської змови партійних функціонерів. Справа в тому, що вартість чекушки (1 р. 49 коп.) зведена в ступінь півлітри (2 р. 87 коп.), дає значення числа Пі з точністю до третього знаку.
Якщо ви сумніваєтеся, що людина здатна більше двадцяти років пам’ятати ціну на горілчаний виріб, раджу прослухати наступний запис, який я робив до одного з наших подкастів.
Сортів горілки в Радянському Союзі було багацько: «Московская особая», «Русская», «Столичная», «Пшеничная», «Лимонная». Наскільки я зрозумів існували ще суто національні сорти: «Горилка»,«Перцовка» (українькі), «Зубровка» (польська, білоруська), «Посольская». Крім того горілка відрізнялася за видом відпочинку під час якого відбувався її прийом: «Золотое кольцо» – для туристів, «Охотничья» – мисливцям.
Ще існували більш концентровані рідини – «Сибирская», «Юбилейная» і «Крепкая» – для тих, кому 40° замало.
Ну і як же ж тут не згадати Д. І. Менделєєва. В народні розповсюджена думка, що найбільшим внеском видатного російського хіміка в світову науку є не періодична таблиця хімічних елементів, а відкриття шляхом виснажливих фізичних експериментів оптимального співвідношення води і спирту в горілці, а саме 40%. Прихильники цієї думки спираються на докторську дисертацію Менделєєва «О соединении спирта с водою» (1865), присвячену теорії розчинів. Однак, в самій дисертації Менделєєв досліджував більш міцні розчини, та й горілкою, як подейкують, не надто захоплювався.
Як би там не було, але у 1894 році марка сорокаградусної горілки «Московская особенная» була запатентована урядом Росії. Виявляється і таке можна патентувати.
Ну і ще трохи цифр. Раніше, за царя Панька усю горілку продавали відрами на вагу. Так, літр горілки в 40° повинен важити рівно 953 грами. При вазі 951 грам кріпость буде вже 41°, а при 954 – 39°.
Те, що горілка має бути лише 40% – це міф. Принаймні в державі Україна. Згідно з ДСТУ 3297:95. Горілка — це алкогольний напій міцністю від 37,5 до 56,0% , виготовлений обробленням водно-спиртової суміші спеціальними сорбентами з внесенням нелетких інгредієнтів або без них.
З 1 вересня 1941 року на фронті до денного пайку входило 100 грамів горілки на військовослужбовця. Чотири роки не минулося, а ми перемогли у Другій світовій. Значить домоглося.
Про різні настоянки, самогон і одеколони напишу вже іншим разом.
![[Vox.com.ua] Портал українця](http://www.vox.com.ua/button.gif){kind=small}
