Напередодні Великодня був тролейбус, він рухався в мою сторону. Я в нього сів і їхав стоячи. Доки до мене звідкись з низу не звернулися. Я не розчув слів і перепитав “що?”, а він продовжив свою оповідь десь зсередини, ніби кажучи до себе і водночас розповідаючи мені те, що крутилося в голові. Неголений мужичок похилого віку в шапці, хоч давненько весна. З великими блискучими очима. П’яний та неголений. Він сказав:
А мой сын, он живёт в Испании. Покинул родину. В совершенстве знает испанский язык. Ему сейчас куда угодно можно Аргентина, Мексика – всюду открыто. Живёт там, работает, а что ему тут?
Ехали мы с ним в машине, перекрёсток, а он на зелёный проезжает. Я говорю, куда ты? А он отвечает, раз собакам можно проходить, то и мне можно. Так и сказал. Представляешь, если собакам можно…
Я стояв, тримаючись за поручень, він сидів і голосно на весь тролейбус оповідав. З одного боку якось незручно, а з іншого ніколи і ніде ви не знайдите більш справжніх людей, ніж ті, що напилися і мають вам що розказати. Тому я лише мовчки кивав.
Вот я тут думаю, что такое предательство. Ну кто такие предатели? Прометей… Если разобраться, то он предал Богов. Предатель. Но он же людям дал огонь. А для богов – предатель. Мой сын – он уехал и сказал, что сюда больше не вернётся. Предатель? У него испанский паспорт, он может и здесь быть. Алэ я його бильше не бачив. Ты извини, что я так, я – украинец.
Когда я приехал в Грузию, то подумал, кто я здесь? Кто я для этих людей. Надо выучить язык, чтобы жить среди них. Что я могу им навязывать? А теперь…
А два других сына – их нет. Всё она – Родина. Ну вы же знали, кого посылать в горы… Вот Гитлер, он знал. Ты только не подумай, что я фашист. Но они ведь тоже люди. Прости старика если что, мне 72 года.
Я на тебя гляжу, ты хороший парень, у тебя в глазах благородство. Ты не случайно не мексиканец?.. Когда будешь командиром, то не надо поступать, как они. Я был в Чехословакии, в Венгрии. Я никогда там не стрелял. Я их понимаю. Вот мы пришли к ним со своими колхозами. Родина. Они же не против родины, а против системы, понимаешь? Получается снова предатели?
Тут він зробив жест, який я спочатку розцінив, як наркоманський – ніби вколов правою рукою в надуті вени лівої шприц. Але він лише перевів та спустив курок рушниці.
Періодично він сміявся, плакав і витирав сльози. Це за 10 хвилин, що ми їхали в одному тролейбусі. 72 роки. Зовсім не схоже, що йому було аж стільки.
Почему ты молчишь?.. Я тебя обидел? Прости старика. Нет,.. со всем согласен?
Завтра праздник. Я не верующий, просто выпил. Христос говорил, что всем кто грешил, изменял, тем, кто распял, всем прощаю. Вот и я. Всем прощаю.
Мой отец казак. Он говорил, что Чингис-Хан, когда шёл, то все его воины держались сплочено, с семьями . Изменил, предал – смерть каждого десятого. Смерть. А тут он мне приводит эту длинноногую шлюху показывает. Я его спрашиваю зачем? Найди себе нормальную. Что она может, кроме как каблуками стучать? Пи* длинноногая. Ты извини, что я ругаюсь, но так оно и есть. Я люблю жену. Я никогда не брал чужое. Но я не понимаю зачем?
Ось тут я і вийшов. Він був вкрай здивований, вслід мені промовив, що ще ж не вокзал, а я відповів, що їду не до вокзалу.
22/04/2009 at 12:55 Permalink
цікаво. часто люди отако говорять. теж не раз попадався на такі розмови.
22/04/2009 at 15:28 Permalink
Щиро, від душі. Мені також іноді траплялися подібні співрозмовники, здебільшого у потязі. Шкода тільки, що на тверезу голову ці люди, як правило, стають зовсім іншими.
22/04/2009 at 19:42 Permalink
А я тут подумав, що в інтернеті ми теж відрізняємося від того, що уявляємо собою в реальному житті.
22/04/2009 at 20:15 Permalink
Особисто я намагаюсь не відрізнятись :). Створення "віртуального образу" , на мою думку, небезпечний і безперспективний шлях. Краще залишатися собою. От тільки бути відкритим не завжди вдається, але то однаково і у реалі і в інтернеті.
Зрештою віртуальний образ рано чи пізно розвалиться. Інтернет (блог) дає прекрасну можливість поглянути на себе зі сторони, особливо коли перечитуєш свої старші дописи. Іноді навіть не одразу впізнаєш :)). У реалі такого немає.