Безліч

Ще за часів Давньої Греції повелося розпочинати жорстокі революційні дії зі штурму вокзалу, поштамту та телеграфу. Оскільки, зазвичай, пошта та телеграф розташовуються під одним дахом, то ситуація спрощується до ідіотизму: два ружжа, група втомлених робітниць у синіх халатах, із заяложеними в мазуті обличчями, що вимагають миру в усьому світі і молока своїм дітям – і вау-ля, революція спеклася.

Революція закінчується, приходить прибиральниця невдоволено хапається за боки і не зовсім ввічливо розганяє революціонерів шваброю з будівлі на час прибирання. Усі розходяться, залишаючи поштамт тихо відпочивати зі шматками виломлених дверей на петлях до наступної революції.
Сам собі дивуюся, але відвідую пошту не лише в святкові дні державних переворотів. Часом я пишу листи. Ні, не друкую на клавіатурі, а пишу від руки, ось такі застарілі технології. З сьогоднішніми темпами розвитку, я не буду здивований, якщо років за триста хтось наново відкриє писемність, а потім і кулькову ручку. Прогрес не стоїть на місці.
Здавалося, що може бути простіше – написав, вклав, підписав, заклеїв, лизнув, приліпив, вкинув. Але знали б ви скільки помилок робиться в цьому лінійному алгоритмі. Найпопулярніші:

• не вклав, а вже заклеїв (клей на пошті варять добрячий, віддирається лише зі шматками конверту або на водяній бані з загрозою пошкодити те, що вже вклав)
• не підписав, підписав, але переплутав (в другому випадку, хоч отримувати лист від самого себе і приємно, але результат від початкової мети відрізнятиметься)
• не наклеїв або наклеїв замало (маються на увазі марки)

Однак, якщо поєднати кілька цих помилок, то на виході можна отримати правильний результат, хоч і з попередженням про аварійне завершення.
Що я тут маю на увазі. Задорнова з його жартиками не згадуватиму, все описане нижче перевірене на практиці.
Берете звичайний конверт (можете самі змайструвати з кольорового паперу), пишете свого листа (президенту, другові або колективу полярної експедиції), підписуєте, проте адреси переставляєте місцями, нічого на нього не клеїте, вкидаєте в скриньку. Майже стовідсотково та цілком безкоштовно ваш лист дійде до адресата. Тобто з такою ж вірогідністю, як би дійшов звичайний чистий перед законом лист, проте за дещо триваліший строк. Наприклад по Донецьку замість 2-3 днів він йтиме тиждень-два.
Ще й прийде з прикріпленим папірцем від Укрпошти:

Папірець теж цілком безкоштовний, тобто взагалі шара.

Що буде, якщо слати в інші міста, наприклад, Донецьк-Київ? Ситуація має виглядати так само, але не перевіряв.
А трапилося мені перевірити інше. Був я якось в гордій країні поляків і вирішив надіслати звідти листівку подрузі на Батьківщину. Через щось перебував я тоді в дуже засмученому та загальмованому стані. Всю процедуру виконав досконало, і відправника підписав: «Україна, Донецьк» і одержувача «Україна, Київ», гарненькими літерами вивів, вкинув цю всю радість до поштової скриньки і радості поменшало, бо моя власна рука-зрадниця тримала в собі поштову марку за три злотих.
Дуже, дуже трагічний момент, хоч в кіно знімай, бо писав я той лист безсонними ночами протягом тижня.
Велика подяка усім тим людям, що за півтора місяці встигли потримати той конвертик з листом у своїх робітничих долонях. Саме стільки знадобилося йому, щоб подолати відстань Варшава-Київ. І ви після цього казатимете, що чудес не буває?

І про телеграф. Три гривні за слово, яке передадуть інтернетом, а потім роздрукують на матричному принтері і принесуть вам додому – це вже занадто, тому я за смерть подібного різновиду зв’язку. Цієї смерті вимагає революція. Дякую за увагу.

Схожі дописи:

• Революционный держите шаг, неугомонный не дремлет враг
• Мертвий Півень. Донецьк
• Українська мова в Донецьку (частина 2)
• Уся правда про 54-ий день року
• 8-ий день весни

Trackback URL

алгоритм, за жизнь, конверт, лист, марки, пошта, революція, українське