Я знаходжуся зараз у смутку і причина його – програш принципової пляшки пива. Після цих слів слабкі на серце починають за нього хапатися, а не зовсім свідомі втрачати свідомість. Таке життя. Ніколи не знаєш, коли воно повернеться до тебе усміхненим обличчям, а коли блисне неголеною целюлітною … (три крапки)
Отож витирайте сльози і слухайте. Цей спір трапився у прадавні часи, коли земля була вкрита снігом, а люди ходили у хутряних пальто. Мій добрий друг Mee якось поскаржився на вульгарно розмальованих та відверто виряджених дівиць, що запрудили вулиці нашого рідного Донецька, і що не лишилося в нас краси чистої, естетичної, одягнутої зі смаком та з приємною зовнішністю.
Як трапляється в подібних випадках, я, будучи людиною шляхетною, одразу ж став на захист слабкої статі. Вихід з конфлікту знайшовся лише один - побиття об заклад.
Умови:
Я bezlik (надалі просто я), зобов’язуюся за надану мені годину, відзняти на фотокамеру mee (надалі опопнент) 15 представниць прекрасної половини, які б задовольнили вибагливим вимогам, що висуває опонент до жіночої краси. Місце старту обираю я, кількість відзнятих кадрів необмежена. Якщо зазначені умови будуть виконані, то я отримую пляшку прохолодного пива, інакше – опонент.
І ось вирішальний день настав. Я схопив камеру і пішов, а потім побіг і т.д.
Мушу визнати власну поразку. Головні її причини: відсутність досвіду, затримка автофокусу на камері та не потрапляння у часовий проміжок, на який припадають перерви двох основних ВУЗів Донецьку. Наступного разу буду більш підготовленим. Стосовно того, які з умов початкової домовленості були порушені не на мою користь, я не згадуватиму. Нехай це залишиться на совісті винуватців :)
Тепер найцікавіше – як же воно. Як виявилося, лізти до незнайомих людей з рядом питань часом легше, ніж їх сфотографувати, бо ті чомусь постійно крутяться. Реакцій на камеру було три:
- Засоромитися та розвернутися кудись в сторону
- Почати посміхатися і позувати
- “Молодой человек, можете не фотографировать. Мне вообще-то за это деньги платят!”
А так ситуація схожа на телевізійне шоу, в якому треба витратити купу грошей за дві години, а всі крамниці зачинені. Внаслідок чого починається метушня, необдумані дії, паніка. Насправді алгоритм дій мав би виглядати наступним чином: знайшов потрібну кандидатуру – сфотографував – перевірив чи вийшло – відпустив кандидатуру – пішов далі. При такому підході згаданої години часу мало б вистачити.
В кінці скажу, що деякі результати фотополювання на дівчат, якщо ви не помітили, я додав. На жодну професійність не претендую, цю камеру тримав вперше в житті, так що про кидання камінням попереджайте заздалегідь листом на імейл.
06/04/2009 at 23:18 Permalink
Перша дуже гарненька. Подобаються і руді і конопаті :)
06/04/2009 at 23:38 Permalink
Ой, panshadow, і не кажы – дуже гарненька! Мне таксама да спадобы прыйшлася!
07/04/2009 at 05:00 Permalink
Все-ж таки в Донецьку можна набагато кращіх знайти. Хоча в цілому фотографії непогано вийшли. Ну, я тобі потім Варшавських покажу, щоб ти вже був впевнений в моїй правоті ;)
07/04/2009 at 07:05 Permalink
Перша подруга гарна, а інші просто жах!
07/04/2009 at 08:07 Permalink
Якби хтось за мною хвостиком не ходив, знайшов би і кращих. А ще чомусь вони швидко і хаотично пересувалися.
07/04/2009 at 08:14 Permalink
Категоричне твердження, жіноча аудиторія із солідарності до ображених готує бейсбольні бити і організовано просувається в вашому напрямку :)
07/04/2009 at 08:20 Permalink
… і так з'явився жіночий бейсбол в Україні =)
07/04/2009 at 10:33 Permalink
Мені друга найбільше сподобалася із поміж усіх. цікаво от що ж вона їсть. соняшникове насіння? якщо так – то це їй зовсім не пасує
07/04/2009 at 10:45 Permalink
Не буду Вас засмучивати… Хоча достовірно не пам'ятаю, що вона там їла.
07/04/2009 at 15:59 Permalink
погоджуюся із Юрком) друга найбільше сподобалася :)
думаю, що на сіння, бо папірець, що виглядає, схожий на спеціально скручений для насіннясміття.
07/04/2009 at 17:25 Permalink
Краса та привабливість – річ суто суб'єктивна. А нерозмальованих, милих собою, з приємною усмішкою дівчат у Донецьку не менше, ніж в інших містах. І є тілька одна причина, з якої в Варшаві їх може бути більше – там живе 1,7 мільони людей, а в Донецьку лише 1.
10/04/2009 at 19:02 Permalink
а я тут жодної не примітив на свій смак. Чи то вимоги у вас не були вибагливими. Чи умова була сфоткати тих, хто косметикою не користується?
10/04/2009 at 22:31 Permalink
Ну тут тільки фотографії, що більш-менш якісно вийшли, а вимоги в нас високі, просто не завжди знаходяться натурниці та й день був не надто вдалий :)
Якось повторю, вже з досвідом за плечима.
14/05/2009 at 22:32 Permalink
перша ще гарненька, інші ніякі)
а взагалі-то…мені за це теж гроші платять, та я чомусь себе фотографувати не забороняю
15/05/2009 at 06:25 Permalink
Якийсь неоригінальний коментар (в тій частині, де перша пойдьот, а інших в топку).
З забороною на фотографування прийшла в голову лише одна аналогія – якщо оперного співака на вулиці спитають дорогу, а він відповість, що за його голос платять гроші і чималі.