Нещодавно в коментарі до посту про “Чіпляння к людям” moses мені написав:
“Цікаво, як би відреагували жителі Донецька на інтерв’ю українською мовою? Думаю, думали б довше і де-хто, можливо, поставився б ворожо, нє?”
Власне, мені теж стало цікаво, я вирішив не тягти і без жодної прив’язки до наших подкастів провести опитування, щодо ставлення до української мови та держави Україна в проросійському місті Донецьк.
Дане опитування не претендує на жодну соціологічну науковість чи об’єктивність бо тривало лише годину, інтерв’ювалися випадкові люди, до яких я ліз з диктофоном на бульварі Пушкіна міста Донецьк. З огляду на ранковий час та будній день траплялися переважно студенти, але загалом увесь віковий та соціальний діапазон вдалося зачепити.
Питання, що ставилися:
1. Вік, рід діяльності.
2. Скількома мовами Ви володієте?
3. Назвіть трьох відомих українців.
4. Чи підтримуєте Ви незалежність України?
5. Чи вважаєте себе патріотом?
6. Якщо б відбувся референдум за надання російській мові статусу другої державної чи голосували б Ви за це?
7. Хто за національністю Ви, ваші батьки?
8. Маєте у своєму оточенні людей, що спілкуються виключно українською?
9. Чи часто стикаєтеся з носіями суржику?
10. Яке ваше ставлення до українського дубляжу в кіно?
11. Доводилося бувати на західній Україні?
12. Якщо б всі навколо розмовляли українською мовою чи спілкувалися б нею Ви?
Проведене опитування принаймні для мене спростувало міф про те, що розмовляти в Донецьку українською небезпечно. Ну це щось на кшталт того, що жити в Донецьку не можна, бо тут самі бандюги. Подібні вигадки з’являються тому, що лише кожен четвертий житель східної України був коли-небудь на західній і навпаки, зазвичай усі тихо-мирно перетинаються десь в Києві.
Графіті біля третього корпусу ДонНТУ
Оскільки людей я встиг опитати доволі багато, то вирішив поділити результат на дві частини у хронологічному порядку, як я на кого натрапив. Ось список тих, хто потрапив під інтерв’ю в першій половині мого бродіння:
1. Жителька Білорусі, що української не знає, але відповідала хвацько.
2. Бабуся родом з Черкащини, яка сиділа з пакетом “Партія Регіонів”.
3. Хлопець-студент. Мама росіянка, тато татарин.
4. Ще один студент, який постійно розтирав від холоду руки, а після інтерв’ю сам простягнув одну мені та потис.
5. Приємна дівчина з дивною роботою.
6. Дуже великий патріот інженерного роду діяльності, що в кінці цікавився гонораром.
А ось і сам запис:
Як підсумок усього записаного, дам невеличку пораду. Якщо хочете дізнатися про країну, в якій живете, то менше дивіться телевізор, не ходіть на політичні мітинги, а краще подорожуйте та спілкуйтеся з живими людьми.
Далі буде друга частина…
![[Vox.com.ua] Портал українця](http://www.vox.com.ua/button.gif){kind=small}
