Маю морську свиню. Так, це моя проблема і ніхто мені тут не зарадить, проте обговорити я тут хотів не цей тягар, а рефлекси, які дехто рефлекторно називає звичками. Кожен раз, коли відкриваєш холодильник або шурхотиш пакетом в зоні досяжності її ніжних вушок, моя свиня починає свистіти. Не скажу, що неприємно, можливо, для цього вона і була заведена, це просто факт. Уявляєте, кожен раз, незважаючи на те, скільки поживних речовин вона вже встигла в себе напхати за день, морські свинячі легені наповнюються кімнатним повітрям, що виходить звідти з гучним свистом (сподіваюся, вона робить це легенями).
Моя морська свиня гладка. Це наслідок не лише тісної клітки, але і вищезазначеного рефлексу свистіти. Корисного рефлексу, що її годує.
Свині генетично дуже близькі до людей, не морські, а звичайні, проте великої різниці тут немає. Ми багато в чому такі самі, особливо в рефлексах. Рефлекторно натискаємо вимикач світла, навіть коли відрубило електроенергію, рефлекторно п’ємо чай чи каву після сніданку (спробуйте хоч раз цього не зробити – відчуєте ще той дискомфорт, традиція все ж), рефлекторно відповідаємо на типові запитання, поглядаємо на годинник, без жодного наміру запам’ятати час, дивимося вечорами телевізійні серіали і шоу, маємо на все власну сформовану думку, так легше коли все типізоване.
А ще коли морська свинка щаслива, вона співає, я називаю це співом, він кращий за солов’їний, однак трапляється дуже рідко, зазвичай навесні, коли її пухнасті думки в’язнуть у густому духмяному повітрі, по вінця пронизаному коханням, свіжістю і пахучими пелюстками абрикос. І це не рефлекс.
Частіше робіть те, що дарує щастя, а не лише допомагає існувати.
14/03/2009 at 13:24 Permalink
Мав дві морські свинки (одна здохла вже років зо три назад, інша – тиждень тому). Свистіли вони тільки коли хотіли їсти і самі по собі не "співали" (хоча цей спів я б швидше назвав муркотінням), лише коли гладиш або чухаєш. :)
А перша ще й любила мої пальці лизати :)
14/03/2009 at 15:57 Permalink
Загалом вони до 15 років живуть, моїй десь 5. Тобто вона не моя, а сестрі дарувалася, як і увесь інший тваринний світ мого дому, сестричка вже тут не живе, а нахлібників по собі лишила.
Щодо звуків, то моя ще дирчить, якщо їй дати їсти та почати гладити, тим самим відволікаючи. Мабуть не подобається.
14/03/2009 at 16:03 Permalink
В мене довше трьох років не протримувались :)