Згадав я раптом про ті мультфільми, які ніколи не бачив, бо був маленьким, а вони були для дорослих. В Радянському союзі існувала окрема спеціальна категорія «Мультфильмы для взрослых». Їх зазвичай показували пізно вночі, принаймні після десятої, і я чомусь думав, що в них повно еротики та іншої дорослої маячні. Уявлення щодо еротики я в своєму дитинстві мав, а ось жодного мультфільму для дорослих не бачив.
Окрім коротеньких мультиків, в яких все ж були натяки на еротику і критику бюрократичного апарату (нерідко усе разом), існували ще пропагандистські. Про один такий і розповім.
Якось, на лекції з «Комп’ютерної схемотехніки», наш попередній декан Володимир Лапко, чомусь сказав «Ну это… Время вперёд!». Просто так і без ніякого контексту. Але мене так вразила глибина цієї думки, що вона закарбувалася на все життя. Згодом я навіть поставив цю фразу, як вітальну на телефоні. Вмикаю телефон, а там «Время вперёд!», правда гарно?
Достовірно я не знаю в яких глибинах мозку декана блукав цей «Час вперед!» перед тим, як виринути у світ божий, тому сказати впевнено не можу, мав він на увазі рядок з поеми Маяковського «Хорошо», роман Валентина Катаєва «Время вперёд!», його однойменну екранізацію, присвячену п’ятдесятиріччю Великої жовтневої революції, сюїту Георгія Свиридова до цієї екранізації або її останню частину, фрагмент якої був використаний у шалено популярній інформаційній телепередачі «Время».
Було ще одне «Время вперёд!», але натрапив я на нього не одразу – фільм-фантазія Володимира Тарасова за творами Володимира Маяковського. Говоримо фільм – розуміємо мультфільм, бо в Радянському Союзі завжди говорили одне, розуміли інше, ще починаючи з рівняння «Партія»= «Ленін». Максимум можна було побачити «мультипликационный фильм».
Отож, чим примітний мультфільм «Время вперёд!». По-перше віршами Маяковського. Щойно побігли кадри, а ми вже чуємо «Разговор поэта Владимира Владимировича Маяковского с товарищами потомками», далі нам прямо в обличчя несеться будівельна баба і співається пісенька на слова віршика з драми «Баня» :
Шагай, страна,
быстрей, моя,
коммуна –
у ворот!
Вперед, время!
Время,
вперед!
На пятилетке
премией
мы –
сэкономим год!
Також в мультфільмі декламуються шматки поем «Во весь голос», «Облако в штанах», «Владимир Ильич Ленин», «150 000 000», «Хорошо», віршів «Домой» та «Вера».
Подекуди трапляються вірші Северяніна і Шершеневича.
Тепер сюжет – це вся радянська історія від царизму до світлого майбутнього. Звісно є наші і чужі. Наших уособлює спочатку сіра маса люду, що вимагає хлібу, потім вона раптово стає червоною. Чужі – це один конкретний образ буржуя-капіталіста – патефон, з якого лине шматками пісня «Как хорошо…», періодично він поглинає все навколо себе, виставляє зміїний язик та стріляє в монумент Маяковського, одним словом, мерзенна істота (таким і має бути ворог, головне, щоб жодним чином не схожий на людину). Після поразки «наших» у Криваву неділлю, йде перемога Жовтневої революції. Закінчується все взагалі щасливо, сутичкою в космосі у якій патефон переможений зорельотом «Владимир Маяковский».
Дуже тішить те, що в мультфільмі використано багато художніх полотен, починаючи з Пєтрова-Водкіна «Смерть комиссара» (відповідної освіти не маю, тому шукати, що там ще за картини не беруся). Загалом дуже раджу скачати та подивитися цю анімацію. А про інші – якось іншим разом.
04/03/2009 at 10:26 Permalink
Це все, доречі, неправда. З Лапко історя була така:
— Влодимир Васильевич, уже время
— А? Шо? А, ну да, Врэмя вперёд.
04/03/2009 at 10:28 Permalink
а так вообще конечно да, мультик еще тот ) Очень даже вполне :)