Згадав я тут свій улюблений мультик і навіть соромно стало, що досі про нього нічого не написав в попередніх радянськоанімаціних частинах. Отож, «Казка казок» Юрія Норштейна. Я навіть не знаю чи натрапляв я на нього в дитинстві, якщо це і відбувалося, то я, напевне, сприймав я його, як три-чотири окремі мультики, дуже дивні та незрозумілі. Та що там дитинство, я і зараз частково його так сприймаю.Вперше усвідомлено, я подивився «Казку казок» роки три тому. Дах вона мені не зірвала, проте враження залишила сильне. В мене вже тоді була звичка шукати у всьому зміст. Отож побачив я його наступний (якщо ви не дивилися цей мультфільм, то далі є загроза, що ви дізнаєтеся про що він).
Мультфільм вчить християнським цінностям, риба, що плаває у морі – уособлення Ісуса. Світ в якому вона живе вже не має відтінків та кольорів, це зблякла сепія, проте в ній щастя більше, ніж в усіх інших зображених світах, там хочеться лишитися – це втрачений рай. Інші два світи – з вовчиком та хлопчиком, що точить яблуко, відповідно відображують теперішнє та майбутнє. Риба тут знову з’являється, проте вже не як символ сили, а більше, як ототожнення самотності. Можна впевнено сказати, що риба перетворюється в іншому світі у яблуко. В одному випадку – воно просто кинуте в лісі, в іншому хлопчик годує ним ґав. Ця сцена є найбільш символічною. Оскільки хлопчика два (один на землі, іншій на гілці дерева з воронами), то це вкотре підкреслює дуалізм усього сущого, окреме існування душі і тіла. Справжню істину- яблуко, приймають лише не зіпсовані дорослим вихованням діти та голодні чорні птахи. Під кінець, яблука просто сиплять з неба, але вони вже нікому не потрібні. Сюжетна частина з повістками, війною та похоронками додана в мультфільм просто так, щоб непідготовлений глядач не розкусив основний задум.
Якщо ви дочитали до цього місця, то усе вищесказане було нахабним знущанням,.. не з вас звісно. Тепер про справжню суть. Одного перегляду мені не вистачило, щоб її осягнути. Мій добрий товариш Ярослав якось сказав, що ідея «Казки казок» дуже тісно переплетена з «Дзеркалом» Тарковського. Проте, за його ж словами, оскільки «Дзеркало» автобіографічне кіно, то його не можна дивитися, попередньо не переглянувши увесь мистецький доробок цього режисера. На той час я бачив лише чотири фільми Тарковсього, тому це суттєво сповільнило процес докопування до суті. «Дзеркало» я так досі і не подивився. А мультфільм, як на мене, про дитинство з точки зору дорослого, про минуле, яке хочеться згадувати, про зелені яблука.
Ну що я тут буду вигадувати, не втримався, почитав думки Норштейна з приводу власного творіння. Назва мультику позичена з однойменного вірша Назима Хікмета. Норштейн знайшов ідею на побаченому ним звалищі з колись цінних та потрібних речей – стільці зі зламаними ніжками, тази, віники. Справа в тому, що коли старі будинки у Мар’їній Рощі, де мешкав мультиплікатор, почали зносити, а жильців переселяти у нові райони Москви, то непотріб та мотлох, що дбайливо зберігався у післявоєнні роки, звалювався докупи і лишався лежати поруч зі спорожнілими будинками:
«Я пришел на это место, как в пустыню, будто шел по дну моря. Море ушло, и выступили остовы кораблей… Все разъезжаются — я слышу этот звук машин, и наступает тишина. Поднимается ветер, двор по пояс заносит листвой, и скатерть, как живое существо, поднимается в воздух и летит. Это тема памяти.»
На сам кінець розбавлю сухий текст фактами. У 1981 році Юрій Норштейн розпочав роботу над екранізацією повісті Гоголя “Шинель”, над якою працює і сьогодні. Мультфільм «Сказка сказок» у 1984 році за результатами опитування Академії Кіномистецтва був визнаний кращим анімаційним фільмом усіх часів та народів у Лос-Анжелесі, а у 2003 році кращим мультфільмом знову ж таки усіх часів та народів став «Ёжик в тумане» того ж Норштейна, але про це якось згодом.
Comments are closed.